ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ МЛЕКОПІТАЛЬНИЦЯ

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ МЛЕКОПІТАЛЬНИЦЯЫ

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ

25 січ­ня (12 січ­ня ст. ст.)

ЗНАЧЕННЯ

Образ Божої Матері «Мле­ко­піталь­ни­ця» — єди­на пра­во­слав­на іко­на, що зоб­ра­жує Бого­ро­ди­цю, яка годує Ісу­са. Бого­матір увін­ча­на коро­ною, яку під­но­сять їй два ангели.

Зна­чен­ня і сим­воліку, яку вона при­хо­вує, нама­га­ли­ся опи­са­ти бага­то істо­ри­ків і свя­щен­но­слу­жи­телів. Вона – і поміч­ни­ця, вона – і заступ­ни­ця, вона – і покро­ви­тель­ка. Моло­ко матері – най­біль­ша цін­ність, яку жін­ка може дати своє­му малю­ко­ві. На свя­тині Бого­ро­ди­ця годує свою дити­ну – Ісу­са, здійс­ню­ю­чи ней­мо­вірне, потаємне таїнство.

До іко­ни Божої Матері «Мле­ко­піталь­ни­ця» зазви­чай звер­та­ють­ся за допо­мо­гою матері-году­валь­ни­ці. Вва­жаєть­ся, що вона має особ­ли­ву бла­го­дать захи­ща­ти матерів і дітей, але чуде­са, нею явлені, можуть торк­ну­ти­ся кож­но­го з нас.

ІСТОРІЯ

Свя­ти­ня була вияв­ле­на в чоло­ві­чо­му мона­сти­рі, опло­ті суво­ро­сті та цнот­ли­во­сті. Як не див­но, іко­на Божої Матері «Мле­ко­піталь­ни­ця», допо­ма­гає не тіль­ки мате­рям, а й афонсь­ким чен­цям у їхній духов­ній муд­ро­сті та розу­мін­ні книг Божественних.

За інфор­ма­цією, що дій­ш­ла до наших часів, відо­мо, що спо­чат­ку ця іко­на зна­хо­ди­ла­ся в лаврі пре­по­доб­но­го Сави Освя­че­но­го, яка розта­шо­ва­на за вісім­на­дцять верст від Єру­са­ли­ма. Свя­тий образ піз­ні­ше було пере­да­но за про­ро­чим запо­вітом Сави Освя­че­но­го Саві Сербсь­ко­му разом із іко­ною «Троєру­чи­ця».

Свя­тий Сава Освя­че­ний (+532), один із зас­нов­ни­ків “обще­жи­тель­но­го” чер­нецтва та укла­дач відо­мо­го єру­са­лимсь­ко­го ста­ту­ту, перед своїм від­хо­дом із жит­тя зали­шив диво­вижне про­роц­тво. Він від­крив братії, що ото­чу­ва­ла його смерт­ний одр, що Лав­ру зго­дом відві­дає цар­стве­ний тезоі­ме­нин­ник — палом­ник на ім’я Сава, і йому має бути даро­ва­на на бла­го­сло­вен­ня чудо­твор­на мона­стирсь­ка іко­на Бого­ро­ди­ці «Мле­ко­піталь­ни­цяи». З часу виго­ло­шен­ня цьо­го перед­ба­чен­ня свя­ти­ня близь­ко семи століть пере­бу­ва­ла у Лаврі свя­то­го Сави Освя­че­но­го під Єрусалимом.

У пер­шій поло­вині XIII століт­тя прий­шов до лаври на поклонін­ня свя­ти­тель Сава, пер­ший архіє­пис­коп Сер­бії, молод­ший син Немані, зас­нов­ни­ка сербсь­кої королівсь­кої дина­стії. Відві­ду­ван­ня про­слав­ле­но­го вла­ди­ки було сприй­ня­то як вико­нан­ня ста­ро­дав­ньо­го про­ро­чо­го запо­віту свя­то­го Сави Освяченого.
Сербсь­кий подвиж­ник Сава — син коро­ля, який від­мо­ви­вся зад­ля чер­не­чо­го жит­тя успад­ку­ва­ти бать­ківсь­кий пре­стол. Коли він моли­вся біля гро­бу Сави Освя­че­но­го, сво­го небес­но­го покро­ви­те­ля, ігу­менсь­кий жезл пре­по­доб­но­го, що сто­яв тут же, несподі­ва­но впав на під­ло­гу, а іко­на Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, що сто­я­ла до того неру­хо­мо, рап­том кіль­ка разів нахилилася.

Роз­ці­нив­ши все це як знак вико­нан­ня ста­ро­дав­ньо­го про­роцтва, чен­ці від­да­ли Саві Сербсь­ко­му і запо­ві­да­ну йому «Мле­ко­піталь­ни­цю» (разом з іншою іко­ною Божої Матері — «Троєру­чи­цею»), і ігу­менсь­кий жезл.

По дорозі з Пале­сти­ни до Сер­бії свя­ти­тель Сава відві­дав Свя­ту Афонсь­ку Гору, де їм було зас­но­ва­но Хілан­дарсь­кий мона­стир. Від свя­ти­те­ля Сави Сербсь­ко­го «Мле­ко­піталь­ни­ця» перей­ш­ла Хілан­дарсь­ко­му мона­сти­рю на Афоні, до від­нов­лен­ня та роз­ши­рен­ня яко­го він мав від­но­шен­ня зі своїм бать­ком, у чер­нец­тві Симео­ном. Саме цій оби­телі він і зали­шив у невід’єм­ну спад­щи­ну та при­кра­су іко­ну Божої Матері «Мле­ко­піталь­ни­ця», роз­мі­стив­ши її в церкві при Карейсь­кій келії, названій зго­дом Типікар­ни­цею, оскіль­ки в ній зна­хо­ди­вся Типик (устав) свя­ти­те­ля Сави.

Для чен­ців, які бажа­ють побу­ти на само­ті, Сав­вою Сербсь­ким було збу­до­ва­но окре­му від Хілан­дарсь­ко­го мона­сти­ря келію в цен­трі Афо­на — Кареї. Де й зали­ши­ла­ся свя­ти­ня Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці-Мле­ко­піта­тель­ки на Афоні в церкві при Карейсь­кій келії. На знак особ­ли­во­го шану­ван­ня чудо­твор­на іко­на була постав­ле­на в іко­но­стасі не ліво­руч від царсь­кої бра­ми, а пра­во­руч, де зазви­чай помі­ща­ють іко­ну Свя­тої Трій­ці або образ Спа­си­те­ля. У церкві іко­на Гос­по­да Все­дер­жи­те­ля зай­має міс­це ліво­руч від царсь­кої бра­ми в іко­но­стасі, тоб­то там, де має сто­я­ти іко­на Богоматері.

Про­сла­ви­ли цей образ суворі афонсь­кі чен­ці. Бого­словсь­кий зміст свя­то­го обра­зу дуже гли­бо­кий: «Мати виго­до­вує Сина, так само Вона живить наші душі, так само і Бог годує нас «чистим сло­вес­ним моло­ком Сло­ва Божо­го» (1 Петр 2,2), щоб ми, зрос­та­ю­чи, пере­хо­ди­ли від молоч­ної їжі до твер­дої. (Євр. 5,12)».

На окре­мих спис­ках іко­ни «Мле­ко­піталь­ни­ця» можуть бути напи­сані по-гре­ць­ки і в сло­в’янсь­ко­му пере­кла­ді сло­ва тро­па­ря: «Радуй­ся, Вла­ди­чи­це, жит­тя нашо­го Живи­тель­ка, мле­ком своїм Гос­по­да, як Дити­ну, годувала! 

ПОШИРЕННЯ

Особ­ли­во­го шану­ван­ня образ «Мле­то­піталь­ни­ці» набув серед жителів півд­ня — народів Італії, Гре­ції, Бал­кан, для яких ця свя­ти­ня була рід­ною, а також слу­жи­ла пам’ят­тю про Свя­ту Землю.

Культ Бого­ро­ди­ці «СМле­ко­піталь­ни­ці» був особ­ли­во поши­ре­ний в Італії. У ліво­му нефі бази­ліки Сан-Джо­ван­ні-Еван­джелі­ста Равен­ні збе­рег­ло­ся моза­їчне зоб­ра­жен­ня Діви Марії «Мле­ко­піталь­ни­ця» почат­ку XIII століт­тя. На почат­ку — у пер­шій поло­вині XIV століт­тя зоб­ра­жен­ня Пре­свя­тої Діви, що годує грудь­ми Немо­в­ля Ісу­са, мож­на було бачи­ти в хра­мах Тос­ка­ни та Флоренції.
У пер­шій поло­вині 1370‑х років май­стер ран­ньо­го Від­род­жен­ня Бар­на­ба да Моде­на ство­рив іко­ну Бого­ро­ди­ці «Мле­ко­піталь­ни­ця» — саме з цьо­го обра­зу була запо­зи­че­на мане­ра зоб­ра­жа­ти малень­ко­го Ісу­са, що три­має рукою свою ніжку.

Най­більш відо­мим у світі зоб­ра­жен­ням Діви Марії, яка годує грудь­ми Немо­в­ля Ісу­са, є кар­ти­на «Мадон­на Літ­та» Лео­нар­до да Він­чі. У 1490–1491 роках він напи­сав її для мерії Мілана.

На Русі іко­на Божої Матері «Мле­ко­піталь­ни­ця» не набу­ла вели­ко­го поши­рен­ня, мабуть, через суто «при­кладне» її розу­мін­ня як обра­зу для матерів-годувальниць.

При­дбан­ня пер­шої російсь­кої (Хре­сто­гірсь­кої) «Мле­ко­піталь­ни­ці» від­но­сять до 1650 р. Вона була вияв­ле­на на висо­ко­му дереві в уро­чи­щі Кре­сто­горськ за 20 верст від Мінсь­ка. На міс­ці її явлен­ня було збу­до­ва­но храм на честь Успін­ня Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, в яко­му вона і була помі­ще­на над царсь­кою бра­мою. Щоб віру­ю­чі мог­ли до неї при­кла­сти­ся, було вла­што­ва­но особ­ли­вий механізм спус­ку іко­ни вниз. Зали­ши­ло­ся бага­то пере­казів про чудо­твор­ну силу цієї іко­ни, зга­ду­ють, зокре­ма, що вона ряту­ва­ла людей під час наше­стя шведів.
В даний час іко­на зна­хо­дить­ся на Афоні, в церкві Карейсь­кої Келії, що нале­жить Хілан­дарсь­ко­му монастирю.

Свят­ку­ван­ня на честь чудо­твор­ної іко­ни Бого­ро­ди­ці «Мле­ко­піталь­ни­ця» від­бу­ваєть­ся 25 січ­ня (12 січ­ня за ста­рим сти­лем), в день пам’яті свя­ти­те­ля Сави Сербсь­ко­го, який особ­ли­во послу­жив її прославленню.