Мона­стир на честь поло­жен­ня Ризи Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці у Вла­хер­ні було зас­но­ва­но з бла­го­сло­вен­ня Бла­жен­ні­шо­го Воло­ди­ми­ра — Мит­ро­по­ли­та Київсь­ко­го та всієї Украї­ни у 2000 році наміс­ни­ком та братією Київсь­ко­го Свя­то-Вве­денсь­ко­го чоло­ві­чо­го мона­сти­ря. Новий мона­стир та київсь­ка оби­тель духов­но неро­зри­вні, їх пов’я­зує спіль­ність тра­ди­цій шану­ван­ня Божої Матері та хри­сти­янсь­ких свя­тих, суво­ре подвиж­ни­ць­ке жит­тя та най­біль­ший подвиг духов­но­го слу­жін­ня світу, нев­пин­на молит­ва про Церк­ву, Бать­ків­щи­ну та людей.

З часу засну­ван­ня Ризо­по­ло­женсь­ко­го мона­сти­ря на його тери­торії було зве­де­но спо­ру­ди, які викли­ка­ють зди­ву­ван­ня та захоплен­ня, зво­дять розум і звер­та­ють сер­це до духов­ної бать­ків­щи­ни всіх християн.

Ці справж­ні скар­би нага­ду­ють нам про події Єван­гельсь­кої історії, про пам’ят­ні міс­ця, пов’я­за­ні з іме­на­ми Спа­си­те­ля і Божої Матері, хри­сти­янсь­ких свя­тих, які про­сла­ви­ли свої­ми подви­га­ми Свя­ту Зем­лю. Чис­лен­ні хра­ми, кап­ли­ці та пам’ят­ни­ки, зве­дені в мона­сти­рі, від­тво­рю­ють з мак­си­маль­ною точ­ністю най­більш відо­мі та шано­вані хри­сти­янсь­кі свя­тині різ­них країн світу і є чудо­ви­ми копія­ми видат­них творінь людсь­ко­го генія, про­слав­ля­ють Спа­си­те­ля, Бого­ро­ди­цю та Свя­ту Церкву.

За тра­ди­цією, подіб­но до Небес­но­го Єру­са­ли­му, мона­стир ото­чу­ють потуж­ні фор­теч­ні сті­ни з при­род­но­го каме­ню-валу­ну, які гар­моній­но поєд­ну­ють­ся з нав­ко­лиш­нім ланд­шаф­том, а фор­теч­ні вежі, розта­шо­вані по кутах ого­ро­жі, яскра­во виді­ля­ють­ся на фоні природи.

На стов­пах цен­траль­них воріт роз­мі­щені моза­їч­ні іко­ни прп. Димит­ри (Єго­ро­вої), зас­нов­ни­ці Київсь­ко­го Свя­то-Вве­денсь­ко­го мона­сти­ря і свя­тої пре­по­до­бо­му­че­ни­ці вели­кої кня­гині Єли­са­ве­ти (Рома­но­вої), які є небес­ни­ми покро­ви­тель­ка­ми та заступ­ни­ця­ми родин­них оби­телів. З внут­ріш­ньої сто­ро­ни роз­мі­ще­но іко­ни свящ. муч. Воло­ди­ми­ра, Мит­ро­по­ли­та Київсь­ко­го та свт. Мит­ро­фа­на Воронезького.

Від воріт почи­наєть­ся цен­траль­на алея, яка поді­ляє захід­ну части­ну ланд­шафт­но­го пар­ку на дві части­ни. Пра­во­руч від алеї, на дея­кій від­стані одна від одної роз­мі­щені кап­ли­ці на честь св. Ана­стасії Узорі­ши­тель­ни­ці та на честь св. Мат­ро­ни Мос­ковсь­кої, моза­їчне зоб­ра­жен­ня якої все­ре­дині хра­му ото­чене обра­за­ми свя­тих цари­ць, кня­гинь та бла­жен­них стариць.

На цен­траль­ній алеї, на спе­ціаль­но­му май­дан­чи­ку, вста­нов­ле­но бюст Бла­жен­ні­шо­го Мит­ро­по­ли­та Воло­ди­ми­ра (Сабо­да­на), Пред­сто­я­те­ля Українсь­кої Пра­во­слав­ної Церк­ви, з бла­го­сло­вен­ня яко­го було від­кри­то Ризо­по­ло­женсь­кий мона­стир. Його бла­жен­ство освя­чу­вав пре­сто­ли хра­мів, міс­це під будів­ниц­тво собо­ру, скульп­тур­ну ком­по­зи­цію «Гол­го­фа» та неод­но­ра­зо­во слу­жив Боже­ствен­ну літур­гію у дні хра­мо­вих свят. Наміс­ник мона­сти­ря з братією вша­но­ву­ють пам’ять Бла­жен­ні­шо­го Мит­ро­по­ли­та Воло­ди­ми­ра, нині покій­но­го, і вдяч­ні йому за бать­ківсь­ку любов до цьо­го місця.

З про­ти­леж­но­го боку алеї здій­маєть­ся дзві­ни­ця, висо­тою 51 метр. У її цоколь­но­му ярусі вла­што­ва­но кап­ли­цю на честь Свя­ти­те­ля Мико­лая Архіє­пис­ко­па Мир Лікійсь­ких, Чудотворця.

Поряд із дзві­ни­цею, на рів­но­му май­дан­чи­ку, було вста­нов­ле­но хрест на честь освя­чен­ня міс­ця під будів­ниц­тво собо­ру в ім’я Поло­жен­ня Ризи Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці у Влахерні.

Алея при­во­дить нас до голов­ної будів­лі, колиш­ньо­го садиб­но­го будин­ку дво­рян Хоє­ць­ких, пам’ят­ни­ка архі­тек­ту­ри сти­лю модерн почат­ку ХХ ст. У садиб­но­му будин­ку за радянсь­ких часів 66 років зна­хо­ди­ла­ся шко­ла, а піс­ля її від­се­лен­ня, буди­нок дов­гий час сто­яв у запу­стін­ні і посту­по­во руй­ну­вав­ся. Мона­стир дбай­ли­во від­но­вив пам’ят­ник архі­тек­ту­ри, , і в одно­му із залів пер­шо­го повер­ху 18 листо­па­да 2005 р. було освя­че­но пер­ший храм оби­телі на честь прп. мчц. Вели­кої кня­гині Єли­са­ве­ти. Голов­ни­ми свя­ти­ня­ми будин­ко­во­го хра­му є іко­ни Божої Матері «Всіх скор­бот­них радість» (XIX ст.) та «Бого­ро­ди­ця Грузинська».

На цен­траль­ній алеї вста­нов­ле­но бюсти свя­тих жінок – прп. Димит­ри, зас­нов­ни­ці Київсь­ко­го Свя­то-Вве­денсь­ко­го мона­сти­ря, прп. мчц. Вели­кої кня­гині Єли­са­ве­ти, прп. Олім­піа­ди Київсь­кої та Арза­мась­кої, схим. Нек­тарії (Дол­го­ру­ко­вої). У вша­ну­ван­ні свя­тих дру­жин братія мона­сти­ря бачить запо­ру­ку бла­го­дат­но­го заступ­ництва свя­тих Божих і швид­ко­го слу­хан­ня своїх моли­тов, небес­ної допо­мо­ги у склад­ній справі вла­шту­ван­ня та обла­го­род­жен­ня оби­телі. На алеї, як і по всій тери­торії мона­сти­ря, роз­би­ті квіт­ни­ки і вліт­ку вони вра­жа­ють вели­кою кіль­кістю тро­янд: білі тро­ян­ди виса­д­жені на згад­ку про Вели­ку кня­ги­ню Єли­са­ве­ту, а різ­но­барв’я у квіт­ни­ку поруч із бюстом прп. Димит­ри, як би, сим­волі­зує твор­чу, діяль­ну нату­ру матін­ки, яка люби­ла жит­тя у всьо­му його різ­но­маніт­ті та красі.

Голов­ним акцен­том тера­си схід­ної части­ни є скульп­тур­на ком­по­зи­ція «Гол­го­фа».
Біло­ка­м’яні ста­туї свя­тих, що сто­ять поруч з роз­п’я­тим на хре­сті Ісу­сом Хри­стом, вико­нані роз­міром у людсь­кий зріст. Велич­на ком­по­зи­ція, що зача­ро­вує, нага­дує нам про свя­те міс­це Роз­п’ят­тя Спа­си­те­ля в Єрусалимі.

У цен­трі пло­щі висо­чить велич­ний храм, при­свя­че­ний остан­нім дням зем­но­го жит­тя Ісу­са Хри­ста, Спа­си­тель­ним Стра­стям Гос­под­нім. Всі події Страс­ної сед­ми­ці знай­шли своє відо­бра­жен­ня в оздоб­лен­ні хра­му, що вра­жає своєю пиш­ністю та уро­чи­стістю. Різь­б­ле­ний мар­му­ро­вий іко­но­стас з унікаль­ни­ми, рід­кіс­ни­ми за змі­стом іко­на­ми, сяє слі­пу­чою білиз­ною на загаль­но­му фоні різ­но­ко­льо­ро­вих моза­їк та при­глу­ше­них тонів мону­мен­таль­них мальов­ни­чих ком­по­зи­цій. Огля­до­ві обра­зи подій, відо­бра­жені в іко­нах та настін­но­му живо­писі, дають нам мож­ливість спів­пе­ре­жи­ва­ти та спів­чу­ва­ти Спа­си­те­лю, живі­ше сприй­ня­ти події остан­ніх днів і годин зем­но­го жит­тя Боголюдини.

Поруч розта­шо­ва­ний храм Успін­ня Божої Матері, який збу­до­ва­но за обра­зом Геф­си­мансь­ко­го Єру­са­лимсь­ко­го хра­му «Гроб­ни­ця Божої Матері», де за запо­вітом було похо­ва­но тіло Пре­свя­тої Богородиці.

Вхід у храм Успін­ня Бого­ро­ди­ці зна­хо­дить­ся під наві­сом, де вла­што­ва­ний кас­кад сходів, що ведуть до две­рей уси­паль­ни­ці. Все­ре­дині хра­му з боків схо­до­во­го про­льо­ту, в кап­ли­цях, вста­нов­лені гроб­ни­ці, які точ­но повто­рю­ють міс­ця похо­вань свя­тих бать­ків Діви Марії — прав. Іоаки­ма та Анни та пра­вед­но­го Йоси­па Обруч­ни­ка. Біло­мар­му­ро­ві сар­ко­фа­ги при­кра­шені кольо­ро­вою інкру­ста­цією, а все­ре­дині гроб­ни­ць зна­хо­дять­ся камені – реліквії, при­ве­зені з багатьох свя­тих міс­ць світу.

Наступ­ні дві кап­ли­ці, вла­што­вані одна про­ти одної, при­свя­чені подіям зем­но­го жит­тя Пре­свя­тої Діви, про що роз­по­ві­да­ють сюже­ти ікон, роз­мі­ще­них у цен­трі кож­но­го престолу.

Щоріч­но 5 верес­ня біля іко­ни «Зустріч Марії та пра­вед­ної Єли­са­ве­ти» та 25 серп­ня біля іко­ни «Єле­онсь­ке Молін­ня» слу­жить­ся Боже­ствен­на Літур­гія на згад­ку про ці диво­виж­ні і зна­чу­щі єван­гельсь­кі події.

Від­по­від­но до єру­са­лимсь­ко­го про­то­ти­пу вла­што­ва­на і сама гроб­ни­ця Бого­ро­ди­ці. Пря­мо­кут­ної фор­ми кап­ли­ця зве­де­на з біло­го при­род­но­го каме­ню, а в сере­дині вста­нов­ле­но біло­мар­му­ро­ву ста­тую Божої Матері, що лежить на одрі. Під час бого­слу­жін­ня на її гроб­ни­ці, як на пре­столі, звер­шуєть­ся Боже­ствен­на літур­гія. На сті­нах кап­ли­ці роз­мі­ще­но іко­ни на сюжет «Успін­ня» в іко­но­гра­фіч­них варіан­тах різ­них епох. За кап­ли­цею вста­нов­ле­но кіот з обра­зом Божої Матері «Єру­са­лимсь­ка», а сті­ни цієї части­ни хра­му при­кра­ша­ють чис­лен­ні іко­ни Бого­ро­ди­ці у нескін­чен­но­му різ­но­маніт­ті Її образів.

Без­ліч лам­пад, що зви­са­ють зі стелі, повто­рю­ють при­кра­си Геф­си­мансь­кої уси­паль­ни­ці, а своїм мерехт­ли­вим світ­лом вони ство­рю­ють атмо­сфе­ру таєм­ни­чо­сті та благоговіння.

Однією з пам’я­ток мона­сти­ря являєть­ся храм Гро­бу Гос­под­ньо­го, що повто­рює образ все­світ­ньо відо­мої Єру­са­лимсь­кої свя­тині. Новий храм розта­шо­ва­ний в гли­бині пагор­ба і нага­дує пече­ру, де було похо­ва­но Пре­чи­сте Тіло Сина Божо­го і звід­ки зася­я­ло світо­ві Хри­сто­ве Вос­кресін­ня. Внут­ріш­ній про­стір хра­му скла­даєть­ся з кіль­кох частин. У цен­трі зна­хо­дить­ся куву­клія, з боко­вим вів­та­рем Анге­ла і вів­та­рем Гро­бу Гос­под­ньо­го, де стоїть погре­бальне ложе з біло­мар­му­ро­вою скульп­тур­ною ста­туєю Ісу­са Хри­ста, покри­тим пла­ща­ни­цею. Спо­кій Хри­ста охо­ро­ня­ють Архан­ге­ли, моза­їч­ні зоб­ра­жен­ня яких роз­мі­щені на зов­ніш­ній стіні куву­клії, а нав­про­ти образів небес­них сил, по пери­мет­ру Свя­то­го Гро­бу, у напів­круг­лих нішах, вла­што­ва­но вісім кап­ли­ць на честь різ­них подій та героїв єван­гельсь­ких історій, на кшталт від­кри­тих вів­тарів нав­ко­ло голов­ної части­ни Єру­са­лимсь­ко­го хра­му Воскресіння.

Неве­ли­кий обсяг внут­ріш­ніх при­мі­щень, величне і вод­но­час стри­мане оздоб­лен­ня хра­му, моза­їч­ні іко­ни Бого­ро­ди­ці, апо­сто­ла Іоан­на та семи архан­гелів — все покли­кане від­тво­ри­ти атмо­сфе­ру свя­то­го міс­ця та викли­ка­ти бла­го­го­вій­ний від­гук у душі.

В ансам­блі спо­руд Ризо­по­ло­женсь­кої оби­телі, при­свя­ченій Пре­святій Бого­ро­ди­ці, , знай­шли своє відо­бра­жен­ня також пам’ят­ні міс­ця на зем­лі, які зна­хо­дять­ся під особ­ли­вим заступ­ниц­твом Діви Марії. Дру­гим Уді­лом Божої Матері нази­ва­ють Афон, чер­не­чу сто­ли­цю на гре­ць­ко­му півострові.

Два хра­ми, обли­цьо­вані при­род­ним світ­лим каме­нем, є збір­ним обра­зом двох сло­в’янсь­ких оби­те­лей — сербсь­ко­го мона­сти­ря Хілан­дар і бол­гарсь­ко­го Зограф. А третій Уділ Божої Матері – Києво-Печерсь­ку Лав­ру- уосо­б­лює храм-ротон­да на честь «Всіх пре­по­доб­них отців Печерсь­ких». Поруч із цим хра­мом зна­хо­дить­ся мона­стирсь­кий некро­поль, стро­гі над­гроб­ні пам’ят­ни­ки-хре­сти при­кра­ша­ють моги­ли покій­ної братії та сестер, «…под сенью пра­вед­ных могил их мир­но цер­ковь приютила».

До архі­тек­тур­но­го ансамблю мона­сти­ря вхо­дять різ­ні будів­лі, спо­ру­ди ланд­шафт­ної архі­тек­ту­ри, які доб­ре поєд­ну­ють­ся з об’єк­та­ми при­ро­ди і нада­ють їй най­ви­що­го Боже­ствен­но­го змісту. Образ архі­тек­тур­но­го ансамблю ще фор­муєть­ся, посту­по­во втілю­ють­ся у жит­тя твор­чі заду­ми, та ство­рю­ють­ся непо­втор­ні спо­ру­ди, покли­кані явля­ти світо­ві гор­ню, небес­ну красу.

Потріб­ні роки та чима­ло зусиль, щоб завер­ши­ти робо­ту над ство­рен­ням непо­втор­но­го вигля­ду оби­телі. Але вже зараз мона­стир з багатьма свя­ти­ня­ми, неви­черп­ним дже­ре­лом бла­го­даті та яскра­вою сим­воліч­ною топо­гра­фією — є пам’ят­кою краю, і йому, зго­дом, суди­ло­ся ста­ти ще одним свя­тим міс­цем у низ­ці видат­них мона­сти­рів Пра­во­слав­ної Церкви.