Пер­ший храм мона­сти­ря на честь Свя­тої Пре­по­доб­но­му­че­ни­ці вели­кої кня­гині Єли­са­ве­ти було вла­што­ва­но у голов­ній будів­лі колиш­ньої сади­би дво­рян Хоєцьких.

Як відо­мо, у XVII століт­ті Тома­шів­ка разом із села­ми Дідів­щи­на та Голя­ки нале­жа­ла київсь­ким уніатсь­ким мит­ро­по­ли­там, один рік ним володі­ла Києво-Печерсь­ка лав­ра. У 1795 році Тома­шів­ка відій­ш­ла до каз­ни і була нада­на Кате­ри­ною ІІ кня­зю Гри­горію Олексій­о­ви­чу Дол­го­ру­ко­му, капіта­ну фло­ту 1‑го рангу.

1810 р. Дол­го­ру­кий про­дав маєток польсь­ко­му дво­ря­ни­ну Яну Непо­му­ку Хоєцькому.

До наших днів зберіг­ся буди­нок, збу­до­ва­ний на замо­в­лен­ня влас­ни­ка маєт­ку С. Е. Хоє­ць­ко­го на почат­ку ХХ ст. у сти­лі модерн архі­тек­то­ром В. Куликовським.

За радянсь­ких часів у садиб­но­му будин­ку 66 років зна­хо­ди­ла­ся шко­ла, а піс­ля її від­се­лен­ня будів­ля дов­гий час сто­я­ла в запу­стін­ні і посту­по­во руй­ну­ва­ла­ся. Пам’ят­ник архі­тек­ту­ри дер­жав­но­го зна­чен­ня був дбай­ли­во від­нов­ле­ний братією мона­сти­ря, а в одно­му із залів пер­шо­го повер­ху онов­ле­ної будів­лі, 18 листо­па­да 2005 р., був освя­че­ний храм на честь прпмц. Вели­кої кня­гині Єлисавети.

Голов­ни­ми свя­ти­ня­ми домо­во­го хра­му є іко­ни Божої Матері «Всіх скор­бот­них радість» (XIX ст.) та «Бого­ро­ди­ця Гру­зинсь­ка». У хра­мі є вели­ка кіль­кість ікон з моща­ми свя­тих угод­ни­ків Божих. Голов­ний буди­нок сади­би став від­прав­ною точ­кою у фор­му­ван­ні мона­стирсь­ко­го ансамблю, а окре­мі архі­тек­тур­ні еле­мен­ти пам’ят­ни­ка повто­рю­ють­ся у нових спо­ру­дах оби­телі, сти­лі­стич­но поєд­ну­ю­чи всі спо­ру­ди в єдине, гар­монійне ціле.